Воютицька громада

Самбірський район, Львівська область

Вічна пам’ять та слава полеглим героям.

Дата: 31.08.2020 16:35
Кількість переглядів: 196

       Сьогодні, 31 серпня, шість років тому, у зоні АТО загинув наш земляк, молодий юнак – Ігор Бжостовський. Разом із ним життя в одну хвилю обірвалося у таких ще юних хлопців: підполковника Вадима Суського, солдатів Володимира Дорошенка, Андрія Струся, Романа Малецького та Ігоря Шубака, які загинули внаслідок підриву автомобіля, на невизначеному вибуховому пристрої  здетонували міни.

       Ми назавжди в неоплатному боргу перед батьками та рідними загиблих. Кожен день нашого життя має стати звітом перед воїнами-героями, які загинули, щоб ми жили, любили, трудились на благо України.

      Земля тобі пухом, герою! Та ніщо не зменшить біль утрати для матері, рідних. В жалобі в цей день схиляємо голови і ми, молимось за душі загиблих. Просимо Бога, щоб пам’ять всіх убитих згуртувала нас, живих, дала силу і волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. Хай горить свіча пам’яті. І серцем нехай кожен з нас торкнеться до цього вічного священного вогню – частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував найдорожчим - життям. Вони повинні жити у нашій пам’яті. Бо ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!

 

Похмурий день, туман усе укрив

І сльози котяться щоками

Мій син вкраїну боронив,

Тепер він спатиме роками.

 

Як я згадаю день той роковий,

Коли поїхав голуб в далину,

То вирок був страшенний больовий,

Бо повернувся вкладений в домовину.

 

Мій сину, любий мій, рідненький,

Проснись, не покидай мене.

Ти пожалій стареньку свою неньку

І біль душевний з часом промине.

 

Синочку, чуєш, не іди

Я так люблю тебе без тями.

Ти всім нам дуже дорогий

Проснись, торкнись мене руками.

 

Не оживає, не говорить син.

Він лиш лежить увінчаний квітками.

Несуть. Кладуть і біля інших домовин

На сон благословенний вже віками.

 

О ні! Коханий мій, моє дитя,

Навіщо доля нас отак скарала?

Ти вже поринув в майбуття,

Залишивши в мені глибоку рану.

 

Дай поцілую я тебе вже раз останній

Сльозами твоє личко вмию.

І підкорившись смерті невблаганній,

Відпущу у чарівний Божий вирій

 

 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора